"Сиділи у підвалі і молились.З дітками. Усі читали молитву"

У Калинівку "Місто" виїхало з активістами ГО "Дорожній контроль Європа".

  Близько піводинадцятої вечора 26 вересня уже була підтверджена інформація, що горить і вибухає калинівський арсенал. У самій Калинівці, Павлівці і Сальнику, які у безпосередній близькості до арсеналу, люди від вибухів поховались у погребах, будинки хитало, деякі уже зайнялись. Почала ширитись паніка, адже заграву на небі і відлуння вибухів уже було чутно у Вінниці. Уже говорили про евакуацію. Хлопці кількома машинами на євробляхах рвонули, аби допомогти вивозити людей із зони лиха.

  У районі мосту на виїзді з Вінниці поліцейські розрулювали затори. На дорозі - люди у військовій формі. У нас кілька разів перевірили посвідчення. Попередили, що ми доїдемо до Стрижавки, далі - уже не пустять.
По дорозі кілька кинутих машин. Одна з увімкнутими габаритами - на обочині,на неї впав стовп електропередач. Ближче до Калинівки в ряд на дорозі уже чекали пожежні машини.

  На одній з вулиць Калинівки - кілька жінок з дітьми. Усі уміщуються у дві машини. Одна з жінок просить відвезти їх у Лемешівку, там у них є будинок. Каже, у Калинівці були у свекрухи, на вулиці Грушевського (колишня Шмідта), з бабусею залишився чоловік. А вона забрала сусідів з дітьми.

  - Я, чесно кажучи, трішки заснула, а дочка робила уроки, вона в технікумі учиться. Проснулась від того, що якісь великі вибухи. Кажу: якісь салюти незрозумілі. Це було десь о 10.05 вечора. Я бачу, що там (у районі арсеналу. - Авт.) вибухає. Я ж знаю, я там народилася біля тієї частини. Мої батьки колись там жили, там у нас була хата. То я знаю, наскільки небезпечна та частина. У мене там родич працює прапорщиком. Ще на той час, я була маленькою, казали: не дай Бог, там вибухи - знесе усю Калинівку, - розповідає Галина Павлівна. Її голос перестав тремтіли лише тоді, коли повернули на Лемешівку. - Люди почали одразу збиратися, перелякалися, у кого були машини - почали одразу виїжджати. І була така суматоха… Ми з сусідкою пішли у підвал, у нас погреби великі. А це вже якийсь мужчина прийшов і нас забрав. Каже: це на 4 дні, не менше. Сказав, будуть автобуси… Ми тільки підбігли, а автобуси уїхали. Пусті, по п'ять людей в автобусі усього було. Потім проїхали ще якісь великі автобуси. Але нам об'явили, що зараз приїдуть нас заберуть. Сиділи у підвалі і молились. З дітками. Усі читали молитву.

  - Були ще якісь повідомлення? - запитуємо.

  - Ні, ні. Ніде нічого. Ще були кореспонденти (жінка називає один з центральних каналів. - Авт.). Кажуть, покажіть отак усі рукою, де розривається. А ми їм: ви що, у цирк приїхали?! Я ще спочатку думала, може якось… А дочка підняла паніку, каже: давай збиратися. Бігом!

  Повертаємось у Калинівку. На заправках - черги. Колони легковиків просто стоять обабіч шляху. На дорозі - збиті собаки.
У самій Калинівці на вулицях людей уже майже не було. На тротуарі хтось залишив інвалідний візок. У будинку побуту вибиті кілька вікон. Вибухи гучнішають. Заграву видно за 15 кілометрів.
Підбираємо на дорозі чоловіка, жінку і дівчинку. Сергій, Роза і маленька Ангелінка тікають з міста.

  - Ми втекли сюди і назад вертаємося. У центрі біля пам'ятника 50 автобусів пасажирських стоять. Жінка брата у погріб сховалася. Боже, а цей мужик хоч живий? Сергію, їдемо на Козятин. Я тебе прошу… Дитина… - гарячково каже і тут же запитує Роза і починає плакати.

  - Живий, - каже чоловік. - Ми з братом прийшли з роботи, тільки сіли, повечеряли. Чуємо: троє дверей відкриваються одночасно. Ми не зрозуміли. Думали, якісь салюти чи що. Потім така шапка вогняна… Вибігли на вулицю, чуємо, що свистить над головою.

 Людей висаджуємо біля поста поліції. Їх пересаджують в евакуаційний автобус. Так само до евакуаційного автобуса, але уже у Сальнику, підвозять інші активісти сім'ю: маму з двома хлопцями. Ще одну сім'ю з двома маленькими дітьми підбирають у Калинівці, відвозять у Вінницю.
Близького другої ночі ми підбираємо військового. Він говорить по телефону.

 - Там все забрали. Наряди познімали. Усі - по домах відправили. Повністю

- Ви додому? - запитуємо.

- Так. Частина вибухає. Так як у Харкові, Балаклії. Так само і цю частину нам зробили. Ракети уже літають.

- А що це за ракети?

- Гради. Такі… ракети, - каже він. У нього знову дзвонить телефон. - Там град валяється навіть під КПП. Ти представляєш, що там… Там все... Там частини уже немає. Ліс горить. Це ще слава Богу, що дощі пішли. Хоч так. Евакуація повністю іде. У мене батьки теж у підвалі сидять. Гради пішли повністю…

  У цей час на дорозі уже стояла військова техніка і військові. За Вінницею дорогу на Калинівку перекрили: поставили турнікет, за ним - поліцейська машина. Пожежу на арсеналі ще не локалізували...
 


Ірина ЖУК



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

1980

Начальник Головного управління ДСНС Вінниччини про досвід Лозової, який знадобився під час гасіння пожежі на Калинівському арсеналі, ...

1222

14 жовтня Вінниця на день знову стане столицею УНР: які заходи заплановані у місті до Дня захисника України   14 жовтня в Україні ...

1134

Цими вихідними на Європейській площі Вінниці вирувало емоціями “Місто Професій”, де маленькі містяни пробували себе в ролі різних ...

268

Маленькій вінничанці Даші Мартинюк потрібна допомога - сім'я збирає гроші на лікування 8-річної дівчинки.   У Даші лікарі виявили ...

254

6-7 жовтня на Вінниччині перебував Святійший патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.   Візит Владики об’єднав дві знакові ...