Лихий спокусив… Чому генерал "добровільно" покинув військо

Читаючи документи, що характеризують головного персонажа нашої сьогоднішньої оповіді, мимоволі мусимо відчувати до нього повагу.

  Пишу ці слова без іронії: не так просто дослужитись до посади начальника оперативного управління - заступника начальника штабу Командування Повітряних Сил ЗС України, а також отримати звання генерал-майора. Як засвідчує оцінна карта військовослужбовця, він "за характером спокійний, врівноважений, у спілкуванні ввічливий, критику та зауваження сприймає правильно, відмічені недоліки усуває своєчасно. У командуванні підлеглих користується заслуженим авторитетом і повагою. Згідно висновків рекомендацій безпосереднього та прямого начальника відповідає займаній посаді та гідний зарахування до Резерву для просування по службі".

  Як пишеться в службовій характеристиці, "зарекомендував себе в основному з позитивної сторони. Має оперативно-стратегічний рівень підготовки. Функціональні обов'язки за займаною посадою опанував на достатньому рівні. Виконував завдання у оперативному штабі Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей…"

  Все, здавалось би, в житті нашого героя мало складатись добре, він навіть був нагороджений орденом та зброєю. Але є й погане: обидві цитати ми взяли з матеріалів судової справи, щойно заслуханої Вінницьким міським судом. Оскільки кримінальний грішок генерала все-таки невеликий, ми вирішили не називати його справжнього імені, скориставшись вигаданим псевдонімом "Адальберт Залітайко".
Отже, наш герой був призначений на названу вище командну посаду і в непростих умовах особливого періоду сумлінно виконував свої обов'язки, періодично вилітаючи у відрядження, зокрема і на Схід України. Одне з таких відряджень припало на 2 квітня 2015 року, коли він відбув з військово-повітряної "столиці" до Краматорська, де базувався штаб АТО. 6 квітня генерал-майор Залітайко приїхав до військової частини в Чугуєві на Харківщині, звідки в той же день вилетів літаком до Вінниці.

  Щоправда, в документах, зокрема в рапорті, який він власноручно написав і подав командуванню, значиться зовсім інша дата прибуття до основного місця служби - шістьма днями пізніше. Така сама фальсифікована дата повернення стояла і на посвідченні про відрядження.

  Отака от документальна дрібничка насправді давала змогу Адальберту Залітайку отримати як військовослужбовцеві, який брав участь в АТО, незаконну додаткову надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Документи потрапили у фінансову частину, і незабаром генерал-майор до звичного свого грошового забезпечення отримав "доважок" у 2109 гривень, для якого не мав жодних фактичних підстав.

  Минуло небагато часу, буквально місяці, і оборудка спливла на світло денне, а Залітайко став фігурантом кримінального провадження відразу за трьома статтями Кримінального кодексу. Йому інкримінували заволодіння військовим майном шляхом шахрайства, вчинене військовою службовою особою в умовах особливого періоду, використання завідомо підробленого документа та внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

  Дехто з читачів, певно, подумає: "Така дрібничка! Придерлись до чоловіка на пустому місці!" Проте в юриспруденції дрібничок не буває. Це підтверджує хоч би те, що Адальберт Залітайко після описаного скандального випадку неправомірно отриману надбавку повернув у касу, "за власним бажанням" звільнився зі Збройних Сил - на час розгляду справи в суді мав статус військового пенсіонера. Більше того: він "свою вину у вчиненні злочинів визнав, щиро розкаявся… Шкоду відшкодував в повному обсязі, йому соромно за вказаний вчинок…" (цитата з вироку).
Суд врахував обставини, що пом'якшують покарання, зокрема щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, тому визнав за можливе обмежитися штрафом у розмірі 5100 гривень. Адальберт Залітайко повинен також оплатити вартість експертиз у сумі 1841 гривня.

  Припускаємо, що набагато серйознішим покаранням, аніж штраф, є сам факт судимості, а отже - безповоротної втрати репутації. Як ви гадаєте, потрібна була отака катавасія генерал-майору, "гідному зарахування до Резерву для просування по службі"?
 


Леонтій Краснопільський



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

47

У зв'язку з реконструкцією трамвайної колії по вул.Соборній та враховуючи проведення робіт на Замостянській, до 29 липня буде повністю ...

39

Громадськості запропонували обговорити варіант забудови набережної від Староміського мосту до "Спартака" Громадські слухання з ...

39

10 липня на повторних громадських слухання щодо містобудівної документації детального плану "Групи житлових будинків по вулиці ...

39

Слідство обіцяє викриття ще цілої низки схем митниці Правоохоронці 15 липня затримали начальника митного поста "Вінниця-Центральний" ...

34

11 липня "Нива" на Київщині зіграла контрольний поєдинок проти "Діназа" (Вишгород). Цей клуб є суперником нашої команди у новому сезоні ...