Лихий спокусив… Чому генерал "добровільно" покинув військо

Читаючи документи, що характеризують головного персонажа нашої сьогоднішньої оповіді, мимоволі мусимо відчувати до нього повагу.

  Пишу ці слова без іронії: не так просто дослужитись до посади начальника оперативного управління - заступника начальника штабу Командування Повітряних Сил ЗС України, а також отримати звання генерал-майора. Як засвідчує оцінна карта військовослужбовця, він "за характером спокійний, врівноважений, у спілкуванні ввічливий, критику та зауваження сприймає правильно, відмічені недоліки усуває своєчасно. У командуванні підлеглих користується заслуженим авторитетом і повагою. Згідно висновків рекомендацій безпосереднього та прямого начальника відповідає займаній посаді та гідний зарахування до Резерву для просування по службі".

  Як пишеться в службовій характеристиці, "зарекомендував себе в основному з позитивної сторони. Має оперативно-стратегічний рівень підготовки. Функціональні обов'язки за займаною посадою опанував на достатньому рівні. Виконував завдання у оперативному штабі Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей…"

  Все, здавалось би, в житті нашого героя мало складатись добре, він навіть був нагороджений орденом та зброєю. Але є й погане: обидві цитати ми взяли з матеріалів судової справи, щойно заслуханої Вінницьким міським судом. Оскільки кримінальний грішок генерала все-таки невеликий, ми вирішили не називати його справжнього імені, скориставшись вигаданим псевдонімом "Адальберт Залітайко".
Отже, наш герой був призначений на названу вище командну посаду і в непростих умовах особливого періоду сумлінно виконував свої обов'язки, періодично вилітаючи у відрядження, зокрема і на Схід України. Одне з таких відряджень припало на 2 квітня 2015 року, коли він відбув з військово-повітряної "столиці" до Краматорська, де базувався штаб АТО. 6 квітня генерал-майор Залітайко приїхав до військової частини в Чугуєві на Харківщині, звідки в той же день вилетів літаком до Вінниці.

  Щоправда, в документах, зокрема в рапорті, який він власноручно написав і подав командуванню, значиться зовсім інша дата прибуття до основного місця служби - шістьма днями пізніше. Така сама фальсифікована дата повернення стояла і на посвідченні про відрядження.

  Отака от документальна дрібничка насправді давала змогу Адальберту Залітайку отримати як військовослужбовцеві, який брав участь в АТО, незаконну додаткову надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Документи потрапили у фінансову частину, і незабаром генерал-майор до звичного свого грошового забезпечення отримав "доважок" у 2109 гривень, для якого не мав жодних фактичних підстав.

  Минуло небагато часу, буквально місяці, і оборудка спливла на світло денне, а Залітайко став фігурантом кримінального провадження відразу за трьома статтями Кримінального кодексу. Йому інкримінували заволодіння військовим майном шляхом шахрайства, вчинене військовою службовою особою в умовах особливого періоду, використання завідомо підробленого документа та внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

  Дехто з читачів, певно, подумає: "Така дрібничка! Придерлись до чоловіка на пустому місці!" Проте в юриспруденції дрібничок не буває. Це підтверджує хоч би те, що Адальберт Залітайко після описаного скандального випадку неправомірно отриману надбавку повернув у касу, "за власним бажанням" звільнився зі Збройних Сил - на час розгляду справи в суді мав статус військового пенсіонера. Більше того: він "свою вину у вчиненні злочинів визнав, щиро розкаявся… Шкоду відшкодував в повному обсязі, йому соромно за вказаний вчинок…" (цитата з вироку).
Суд врахував обставини, що пом'якшують покарання, зокрема щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, тому визнав за можливе обмежитися штрафом у розмірі 5100 гривень. Адальберт Залітайко повинен також оплатити вартість експертиз у сумі 1841 гривня.

  Припускаємо, що набагато серйознішим покаранням, аніж штраф, є сам факт судимості, а отже - безповоротної втрати репутації. Як ви гадаєте, потрібна була отака катавасія генерал-майору, "гідному зарахування до Резерву для просування по службі"?
 


Леонтій Краснопільський



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

685

У Гайсині 14 жовтня сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Skoda та вантажівки Scania. У результаті автопригоди загинув ...

503

Помер Почесний Гетьман Українського козацтва і один із засновників Руху Володимир Мулява. Про це повідомив на своїй сторінці у ...

294

Через те, що ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» надіслала побутовим споживачам Вінниці листи-попередження щодо заборгованності за спожиту ...

274

Приїзд до Вінниці міністра оборони Андрія Загороднюка у рамках "Діалогів з Україною" був більше схожий на соціальний зріз суспільних ...

266

Вінничани продовжують допомагати військовим, які беруть участь в ООС. Цього разу волонтери доставлять на схід країни продукти ...