У Вінниці росіянину «пришили» український націоналізм, а в Немирові дітям — антирадянщину

Часові межі сталінського «великого терору» визначають історики, причому, по-різному. Офіційний його початок поклало рішення Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року «Про антирадянські елементи», а кінець – директиви цього ж партійного органу в листопаді 1938 року. За цей час на Вінниччині НКВД репресувало двадцять тисяч і одну людину. Жорстока коса тоталітарного режиму клала в трагічні покоси за національною, професійною ознаками – чоловіків, їхніх дружин, дітей. Арешти, переселення, табори, тортури, розстріли невинних… На Вінницьку область були визначені навіть «ліміти» — скільки розстріляти, скільки репресувати – керівники області рапортували про «перевиконання планів». А потім і цих діячів також розстріляли – як винних у репресіях… На виставці в архіві представлено кілька десятків справ тих часів, які містять більше 8000 документів – протоколів допитів, рішень судів, фотографій і так далі.

Картини Василя Сильвестрова купив уряд Фінляндії, а радянський — його розстріляв
На виставці ми звернули увагу на фотокопії графічних робіт вінничанина Василя Сильвестрова, які зберігаються в його кримінальній справі. Це ціла серія гравюр з історії Єрусалимки – відомого району нашого міста, якого нині вже просто не існує. Збереглася і світлина автопортрета художника. З особової справи зрозуміло, що Василь Сильвестров – росіянин, уродженець Смоленської губернії. Життєві обставини склались так, що він опинився у Вінниці, викладав малювання у школах, в учительській семінарії. Саме у Вінниці найповніше виявилась його творча натура – він став відомим художником не лише в Україні, а і в Радянському Союзі. Свідченням цього є те, що на міжнародній художній виставці, яка відбулась у 1936 році в Хельсінкі, були представлені його картини. Вірогідно, що 10 робіт Сильвестрова, які закупив уряд Фінляндії, і досі зберігаються за кордоном. Писав Василь Сильвестров і вірші, його поезію друкували обласні газети того часу, а в 1927 році ряд його творів опубліковано у обласному збірнику «Струмінь», який нині є у бібліотеці ім. Тимірязєва. Як і багато визначних подолян, Василь Сильвестров став жертвою більшовицьких репресій. Як це не дивно, але корінному росіянину «пришили» український буржуазний націоналізм і контрреволюційну агітацію, засудивши до розстрілу. У Вінниці він жив, творив, у Вінниці і отримав смертельну кулю…

Син репресованих виколов очі Леніну, інший – матюкався на Сталіна
У часи «великого терору» була «традиція»: якщо репресовували чоловіків, то їхніх дружин відсилали до Алжиру. Не до африканського, а до радянського, який розшифровувався так – «Акмолинский Лагерь Жен Изменников Родины». А їхніх дітей відправляли до дитячих будинків. Наша Вінниччина сумно знаменита тим, що в ній був Немирівський дитячий будинок для дітей ворогів народу – їх сюди звозили зі всієї України. В архіві зберігається одна кримінальна справа на групу дітей, батьки яких були або розстріляні, або вислані в табори. П’ятьох підлітків різної національності звинуватили у антирадянській агітації, отримали вони по 4-5-6 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах «далеких місцевостей СРСР» – залежно від того, хто в якому класі навчався. Приміром, поляк Йосип Сочивко був звинувачений у тому, що «зняв портрет Леніна і повиколював йому очі», а 15-річний грек з Одеси Герасим Скопілідіс «зірвав портрет Сталіна, з оскаженілим незадоволенням кинув його на землю, ругаючись матерщинною лайкою в адрес вождя». Як розповіла заступник директора Вінницького державного архіву Фаїна Винокурова, доля одного з хлопців – грека Скопілідіса склалася так, що після таборів він пішов на фронт у роки Великої Вітчизняної війни і загинув під Прагою, захищаючи державу, яка розстріляла його батьків і позбавила його дитинства…

«Вирок про розстріл приведений до виконання»
Не оминула сталінська репресивна «м’ясорубка» чи, як ще це називають історики, «соціальна хірургія», і тих, чиїми руками на Вінниччині здійснювався «великий терор». У серпні 1937 року на пленумі ЦК КП(б)У піддали нищівній критиці першого секретаря Вінницького обкому партії Володимира Чернявського, якого звинуватили в оточенні себе ворогами народу. Таким ворогом став і голова облвиконкому Олексій Трилісський – обох керівників області розстріляли у кінці 1937 року.
Їм «пришили» таку «політику»: нібито вони ставили за мету ліквідацію колгоспного ладу, займались «шкідництвом» у сільському господарстві й хотіли за допомогою насильства повалити радянське керівництво на чолі зі Сталіним. А вони ж виконували і перевиконували вказівки, які йшли «згори». От і стали водночас винуватцями політики терору та репресій, і її жертвами. Така доля спіткала майже всіх голів райвиконкомів Вінницької області.
— Типовою є справа Матвія Балабана, голови виконкому Барського району, — розповідає Фаїна Винокурова, — у архіві є лист його тещі, яка розповідає про всі його заслуги, його гарні діла. А як «розкрутили» цю справу? З Бару на Нову Ушицю будувалась шосейна дорога, а на її будівництво Балабан залучав людей з навколишніх сіл. Ага, ти забираєш селян з поля – значить, ти винен у голодоморі. Матвія Балабана засудили до розстрілу з формулюванням «за участь в антирадянській націоналістичній терористичній організації». Дружина його отримала 8 років таборів. Реабілітовано їх було в 1956-1957 роках.
На одній із полиць виставки – матеріали під грифом «секретно» на голову Липовецького райвиконкому Костянтина Єремчука – його, вірного сина Комуністичної партії, розстріляли за «участь у терористичній організації»…
Розповідає вінницький історик Костянтин Завальнюк:
— Хронологія терору насправді розпочалась не в 30-х роках, а з моменту встановлення радянської влади, про що свідчать матеріали досліджень. А деякі дослідники стверджують, що відлік періоду репресій слід починати з 23 січня 1918 року, коли у Вінниці більшовиками була розігнана міська Дума, заарештовано членів міської управи. Причому, розгін Думи був, як дві краплі води схожий на розгін Установчих зборів у Петрограді. Тільки були різні дійові особи: у Петрограді – матрос Желєзняк, у Вінниці – Євген Едельштейн, який наказав своїм підлеглим: «Товарищи, введите славных литовцев!»Після цього до зали увірвалися озброєні солдати і заарештували членів міської управи. Ось, власне, з цієї події і починаються масові репресії на Вінниччині. Про все це та інше можна дізнатися з книг та публікацій, які є на цій виставці.
Минають роки, просіюючи крізь сито часу трагічні історичні події, зламані долі цілих поколінь, і все це впливає певним чином на наступні роки, на наступні покоління...

Метастази тоталітаризму ще не знищені, вони якимось чином перетворюються у щось зовсім інше, не менш небезпечне. За роки незалежності України відкрито багато того, що приховувалось і перекручувалось у кривих дзеркалах ідеології знищення рідного народу. Якщо не бажати знати цього – воно повернеться. Треба знати, аби розуміти, а зрозумівши, не допускати...


Любов ДОБРИНСЬКА



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

646

Частина мешканців села Довжок Погребищенського району звинувачують місцевого фермера у невиплаті коштів і недобросовісному ставленню...

563

9 жовтня АТ “Вінницяобленерго” припинено енергоживлення об’єктів водопостачання  Вінниці за наявні борги попередніх періодів. Про це...

461

9 жовтня енергетики припинили подачу електроенергії на водопровідно-насосні станції Вінниці, які подають воду на місто. Як повідомляє ...

450

10 жовтня о 12-й годині на Європейській площі Вінниці відбудеться еко-подія з висадки платанів та закладення “капсули часу” з ...

434

Начальника управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації Ігоря Салецького відсторонили від посади ...