Від козака Якерсона до генерала Татарського

Від козака Якерсона до генерала Татарського


Про маловідомі сторінки історії подільських вояків Армії УНР розповів керівник Благодійного фонду "Героїка" Павло Подобєд

  Музей української марки ім.Якова Балабана і Благодійний фонд "Героїка" днями запросили вінничан ближче познайомитись із добою Української Народної Республіки і земляками, які воювали у лавах Армії УНР. Про маловідомих широкому загалу уродженців Поділля, які воювали із більшовиками, розповів начальник відділу обліку і збереження місць пам'яті Українського інституту національної пам'яті, керівник Благодійного фонду "Героїка" Павло Подобєд. Чи не найцікавіше було почути про козака Якерсона і генерала Татарського.

  За словами Павла Подобєда, козаки і старшини Армії УНР неукраїнського походження не були винятковим явищем у війську.
- Просто тоді їх імена не підіймали на щит, мовляв: "Дивіться, серед нас воюють росіяни, грузини, євреї!", - каже історик. - Переглядаючи архівні документи, часом можна натрапити на списки мобілізованих козаків або загиблих бійців. У цих списках зустрічаються далеко непритаманні для українців прізвища. Наприклад, у фронтовій газефсті "Український козак" публікувалися "Списки загиблих козаків і старшин". Після запеклих боїв Армії УНР із більшовиками за залізничну станцію Вапнярка на останній шпальті "Українського козака" були опубліковані списки 7-го Синього полку. Серед десятків загиблих, наприклад, козак Семен Пащенко із м.Паволоч на Київщині, козак Павло Чумак із с.Радівонівка на Катеринославщині, козак Семен Крамаренко із с.Пивці на Київщині, козак Шмуль Цібельман із с.Мукша на Поділлі.
Родом із Поділля ще один український воїн - легендарний сотник Семен Якерсон.

  - Семен походив із іудейської родини вінницьких міщан, - каже історик. - Військову освіту вирішив здобути у Одесі, де мешкало чимало його соплемінників. У 1917 році двадцятилітній Якерсон закінчив артилерійське училище, здобув ранг прапорщика. Добровільно вступив до Одеської гайдамацької бригади військ Центральної Ради. Учасник боїв із більшовиками на вулицях Одеси.
Примітно, що доля пов'язала українського єврея не лише із гайдамаками, але й із самим історичним серцем Гайдамаччини - містом Умань.

  - У період гетьманату Скоропадського Семен Якерсон служив в управлінні Уманського повітового військового начальника, - говорить Павло Подобєд. - Вступає до 1-го дієвого полку ім.Володимира Винниченка військ Директорії. 23 січня 1919 р. поранений у бою під поліським містечком Дубровицею, після лікування повернувся до свого полку, із рештками якого 24 травня 1919 р. влився до 8-го Чорноморського полку 3-ї (згодом - Залізної) дивізії Дієвої армії УНР. 18 липня 1919 р. брав участь у запеклих боях за місто Комаргород, де був поранений. Незважаючи на вже друге поранення, не полишив армії, а невдовзі повернувся на фронт. Служив у Корпусі кордонної охорони УНР. Під час спільного українсько-польського наступу на Київ, у 1920 році, воював у 6-му запасному гарматному курені і гарматному курені 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР.

  По завершенні війни за незалежність Семен Якерсон разом із Армією УНР опинився на території Польщі, де мешкав протягом 20-х років. У еміграції тримався українського політичного табору.
Ще один герой тієї війни за незалежність, ім'я якого нині на широкий загал майже не згадується - генерал Василь Татарський.
- Народився 28 лютого 1898 року у місті Мурафі на Поділлі, - говорить історик. - В Українській армії спочатку належав до Північної дивізії Волинської групи, а у 1920 році, після завершення Зимового походу, був приписаний до Запорізької дивізії. Обіймав посади командира сотні, командира 1-го куреня 2-го Берестейського полку. У таборі інтернованих у Каліші закінчив українську гімназію. Пізніше, на пропозицію тодішнього Президента УНР у екзилі і міністра військових справ генерала Садовського, вступив 1926 р. до польської старшинської школи і згодом призначений до 57-го полку у Познані. У полку спочатку був командиром чоти, а після закінчення кулеметних курсів - командиром сотні, а від 1936 року - командиром підстаршинської школи для кулеметників. У 1937 році вступив до Військової академії у Варшаві, яку закінчив у 1939 році. Під час польсько-німецької війни був начальником штабу групи полковника Мікося, яка провадила бої із наступаючими більшовиками на Поліссі і Волині. По капітуляції Польщі працював деякий час в українській установі довір'я у Берліні, а у січні 1942 року вступив, як сотенний, до Шуцманшафту - батальйону 204 у Дембіці.

  У серпні 1944 року Василь Татарський перейшов до Української дивізії "Галичина" на посаду командира кулеметної сотні. - Брав участь у боях проти більшовицьких партизанів у групі Вільднера у Словаччині як сотенний 10-ої сотні 29-го полку, - говорить Павло Подобєд. - За ці бої одержав німецький залізний хрест 2-го класу. А під час формування Української армії генерал Шандрук призначив його начальником штабу протипанцерної бриґади "Вільна Україна", якою командував полковник Дяченко.

  Після закінчення війни Василь Татарський жив у Новому Ульмі і там брав участь в українському громадському житті. Був одним із основоположників Союзу українських ветеранів у Німеччині, і його головою від 1950 р. Належав до вищої військової ради при Уряді УНР. Видав також свої спомини під заголовком "Під чотирма прапорами".
 


Максим ЗОТОВ



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

680

У Гайсині 14 жовтня сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Skoda та вантажівки Scania. У результаті автопригоди загинув ...

500

Помер Почесний Гетьман Українського козацтва і один із засновників Руху Володимир Мулява. Про це повідомив на своїй сторінці у ...

293

Через те, що ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» надіслала побутовим споживачам Вінниці листи-попередження щодо заборгованності за спожиту ...

273

Приїзд до Вінниці міністра оборони Андрія Загороднюка у рамках "Діалогів з Україною" був більше схожий на соціальний зріз суспільних ...

266

Вінничани продовжують допомагати військовим, які беруть участь в ООС. Цього разу волонтери доставлять на схід країни продукти ...